Планування роману

Картка персонажа для романістів, яка виправдовує відведену їй сторінку

Ви сідаєте писати першу сцену персонажки й розумієте, що знаєте колір її очей, день народження та улюблену пісню, але не уявляєте, що вона скаже, коли хтось їй збреше. Довгі опитувальники рідко допомагають. Коротка картка з правильно підібраними полями — допомагає, і вміщується на одній сторінці.

Мова

Для чого насправді потрібна картка персонажа

У картки персонажа одне завдання: заздалегідь відповісти на запитання, на які ви інакше невдало відповіли б посеред сцени. Що вона робить, коли її загнали в кут? На що звертає увагу він, заходячи до чужої кухні? Вона збреше чи промовчить?

Якщо картка не допомагає відповісти на такі запитання, це біографія, а біографія — інший документ. Перевірити кожен рядок просто: чи написали б ви наступну сцену інакше завдяки цій деталі? Якщо так — залиште її. Якщо ні — це просто прикраса, хоч би якою милою здавалася вигадка.

Однієї сторінки достатньо. На ній помістяться важливі поля, а сама картка буде досить короткою, щоб ви перечитали її перед письмом, а не пробігли очима.

Шість полів, які впливають на ваше письмо

Ці шість полів дають найбільше користі. Запишіть про кожне одне-два речення, а не одне слово. Наприклад, слово «амбітний» не підкаже нічого, що можна використати на сторінці.

  • Бажання: чого персонаж прагне в цій історії — так, щоб це можна було зняти на камеру. «Щоб мене поважали» — це настрій. «Витягти брата з окружної в'язниці до слухання в п'ятницю» — конкретне бажання.
  • Страх: чого вона уникає, зазвичай саме того, з чим її змусить зіткнутися бажання. Опишіть ситуацію, а не фобію: «стати тією, кого попросять залишитися й усе пояснити».
  • Суперечність: дві риси, яким незатишно поруч. Чоловік без вагань віддає інструменти, але не терпить подяк. Саме із суперечностей народжуються несподівані сцени.
  • Як персонаж говорить: довжина речень, теми, яких він уникає, мовна звичка та його поведінка, коли він не хоче відповідати. Хтось змінює тему. Хтось відповідає на інше запитання. А хтось просто рахує до трьох.
  • На що персонаж звертає увагу: його погляд на світ. Тесля помічає з'єднання й перекошені полиці, кишеньковий злодій — руки. У близькій третій особі чи від першої особи це поле непомітно визначає ваші описи.
  • Чого персонаж нізащо не зробить: межа, яку, на його думку, він не переступить. Саме на неї спиратимуться ваші найкращі сцени. Вирішіть заздалегідь, чи змусить історія персонажа її переступити.

Поля, що здебільшого лише займають місце

Колір очей, день народження, знак зодіаку, улюблена їжа, повні імена всіх двоюрідних родичів, цілий абзац про зовнішність. Усе це може бути доречним, але здебільшого ніяк не впливає на рішення персонажа.

Є два винятки. Запишіть фізичну прикмету, якщо від неї залежатиме інший персонаж чи важлива підказка, наприклад шрам, який запам'ятав свідок. Це деталь для послідовності, і їй місце у ваших нотатках, хоча вона нічого не говорить про характер. Так само запишіть вік або роботу, якщо інші персонажі на них реагуватимуть: їхня реакція стане частиною сцени.

Решту можна зберегти в окремому файлі під назвою «можливо» або й зовсім не записувати. Якщо ви взялися вигадувати улюблений колір другорядного персонажа, зупиніться й пишіть наступну сцену.

Шаблон, який можна скопіювати

Вставте цей шаблон у будь-який документ. Пишіть по одному-три речення на рядок, а якщо відповіді не знаєте — краще залиште рядок порожнім, ніж вгадуйте.

  • Ім'я, вік і як персонажа називають інші (і хто звертається до нього інакше)
  • Роль в історії — одним рядком
  • Бажання — те, що можна зняти на камеру
  • Страх — як ситуація
  • Суперечність: «водночас X і Y»
  • Як персонаж говорить, зокрема що робить, коли ухиляється від відповіді
  • Що персонаж помічає в кімнаті найперше
  • Чого персонаж нізащо не зробить
  • Таємниця або рана: чого персонаж нікому не розповів
  • Два-три важливі зв'язки, по одному рядку про те, чого персонаж хоче від кожної людини
  • Звідки персонаж починає і де може опинитися
  • Зразок мовлення: близько ста слів, які персонаж вимовляє (див. нижче)

Заповнений приклад

Ось заповнений шаблон для вигаданого персонажа тихого детективного роману, дія якого відбувається в містечку біля річки. Зверніть увагу: тут мало опису й багато того, що можна втілити в дії.

  • Ім'я: Ines Calloway, 41 рік. Усі кажуть Ines; лише мати називає її «Inez» — так це ім'я записали в свідоцтві про народження.
  • Роль: бухгалтерка на складі металобрухту, перша помічає, що цифри не сходяться.
  • Бажання: довести, що власник складу привласнює гроші, і не дати нікому дізнатися, що саме вона це помітила.
  • Страх: що її викличуть свідчити й доведеться вимовити все вголос перед людьми, які знають її матір.
  • Суперечність: ретельно веде кожну книгу обліку, але недбало ставиться до власної пошти — конверти нерозпечатаними лежать на сходах.
  • Як вона говорить: короткими реченнями, майже без прикметників. Коли не хоче відповідати, перепитує про потрібне число: «За який місяць?»
  • Помічає: виходи, руки й те, чи щоразу людина розповідає ту саму історію приблизно стільки ж часу.
  • Нізащо не зробить: не підробить запис у книзі, навіть щоб спіймати злодія.
  • Таємниця: коли склад змінив власника, вона залишила собі копію старих книг обліку й нікому про це не сказала.
  • Стосунки: мати (хоче, щоб Ines була не така обережна); Dov, бригадир складу (хоче знати правду, але дізнається лише її частину).
  • Шлях персонажки: спершу вона навмисно лишається непомітною, а зрештою мусить виступити перед усіма.

Пишіть коротко й дозволяйте чернетці змінювати картку

Персонажі рідко поводяться саме так, як ви задумали. Якщо ваш персонаж вас здивував, довіртеся чернетці: помиляється картка. Оновіть її того ж дня. Картка, що суперечить рукопису, гірша за відсутність картки: ви можете їй повірити.

Дві звички допоможуть не втрачати точність. По-перше, додайте внизу короткий рядок «зміни в чернетці» із датами, щоб бачити, як змінювався персонаж. По-друге, перечитуйте картку наприкінці кожної частини й вилучайте те, чого не використали. Якщо рядок пережив три розділи й не вплинув на жодну сцену — видаліть його.

Якщо ви пишете майже без планування, не заповнюйте картку всю одразу. Почніть із бажання, страху й того, чого персонаж нізащо не зробить, напишіть розділ, а решту доповніть на основі того, що відкрили для себе. Половина правдивої картки краща за повну вигадок.

Зразок мовлення та використання картки у сцені

Напишіть близько ста слів, у яких персонаж говорить про щось, не пов'язане із сюжетом, і додайте їх до картки. Ось що Ines каже про затриману доставку: «Обіцяли у вівторок. Сьогодні четвер. Я не обурююся, просто записую. Втретє за цей квартал, а мене вперше питають, чому я зберігаю квитанції. Бо квитанції нічого не забувають, от чому. Запишіть у бланк. Поставте дату. За який місяць ви казали, що замовили?»

Перечитайте такий зразок перед тим, як писати наступну сцену з нею. Він швидше поверне вам її ритм, ніж будь-який список прикметників, і допоможе перевірити, чи збігається запис про те, як вона говорить, із її справжнім голосом.

Тепер використайте картку як підказку для сцени. Уявіть, що Dov, бригадир, за обідом питає Ines, чи все гаразд із книгами обліку складу. Картка вже підказує сцену. Вона хоче промовчати, тому замість відповіді питає: «За який місяць?» Вона помічає, що його руки спокійні, а історія звучить так само довго, як минулого тижня. Вона нізащо не підробить запис, тож відмовляється, коли він пропонує тихо все виправити. І цією відмовою вона дає йому зрозуміти, що саме знайшла. Для цього не знадобився цілий абзац опису. Усе виросло з чотирьох рядків на одній сторінці.