Письменницька практика

Як перестати відкладати роботу над романом

Ви відкриваєте рукопис, хвилину дивитеся на нього, а тоді відповідаєте на кілька листів. Минає день, потім тиждень, і книга починає здаватися не тим, що хочеться писати, а боргом, який треба сплатити. Застій у роботі над романом майже завжди має практичну причину, а отже, і практичне рішення. Більшість із них можна підготувати менш ніж за десять хвилин.

Мова

Чому робота над романом справді зупиняється

Відкладання роману рідко означає, що ви ліниві або що книга погана. Найчастіше відбувається щось одне з п’яти цілком звичайних речей, і для кожної потрібне своє рішення. Прочитайте список і подумайте, що найбільше схоже на вашу ситуацію. План нижче охоплює всі п’ять причин, але вам можуть знадобитися лише один чи два інструменти.

  • Незрозуміло, що робити далі. Ви сідаєте працювати й мусите вирішити, з чого починається сцена, хто в ній бере участь і що зміниться, ще до того, як напишете бодай слово. Це три рішення перед порожньою сторінкою.
  • Ви боїтеся невдалої чернетки. Будь-яке речення, яке можна написати сьогодні, здається гіршим за книгу у вашій уяві, тож безпечніше взагалі нічого не писати.
  • Проєкт здається величезним. Роман на 80,000 слів важко охопити подумки, а кожна окрема робоча сесія здається надто малою, щоб щось змінити.
  • Ви прагнете досконалості. Переписуєте кожен абзац, перш ніж з’явиться наступний, тож чернетка так і не стає довшою.
  • Накопичилася перерва. Ви пропустили тиждень, історія охолола, а повернення до неї схоже на вхід до захаращеної кімнати. Що довше ви чекаєте, то важче починати знову, і так пропущений тиждень перетворюється на пропущений місяць.

Зменште перше завдання

Зробіть перший крок настільки малим, щоб його було смішно пропускати. Замість «писати годину» поставте собі завдання «написати одне речення наступної сцени», «попрацювати десять хвилин» або «написати 100 слів». У більшість днів, щойно ви почнете, то продовжите. Іноді — ні, але день зі 100 словами теж зараховується, адже історія не встигає охолонути.

Так ви зменшите й відчуття масштабу. Сьогодні ви не напишете цілий роман, але можете написати наступну сцену. Для орієнтиру: сцена часто має від 800 до 1,500 слів. Не дивіться на всю гору. Ваше завдання — дістатися до наступного виступу, а з таких кроків і складається книга.

Опустіть планку настільки, щоб виконати мінімум можна було навіть у найгірший день. У добрі дні й так вдасться зробити більше. Першого тижня спробуйте писати хоча б десять хвилин або 100 слів — залежно від того, що настане раніше. Усе понад цей мінімум сприймайте як приємний бонус, а не борг.

Дозвольте собі написати невдалу чернетку

У першої чернетки лише одне завдання: існувати. Ви не зможете доопрацювати сторінки, яких не написали, а саме під час доопрацювання книга стає кращою. Скажіть собі прямо: сьогоднішні сторінки можуть бути кострубатими.

Якщо натрапите на речення, яке ніяк не вдається, поставте після нього позначку на кшталт [виправити] і пишіть далі. Коли захочеться переписати щойно завершений абзац, натомість напишіть наступний. Шліфування тексту — окрема робоча сесія з окремою метою; ви впораєтеся з ним швидше, коли вся сцена вже буде на сторінці.

Вирішіть, що буде в наступній сцені, перш ніж зупинитися

Найпростіший спосіб позбутися завтра страху перед порожньою сторінкою — приділити їй дві хвилини сьогодні. Перш ніж закрити файл, напишіть нотатку з трьох рядків: де починається наступна сцена, хто в ній бере участь і що зміниться до її завершення. Розмістіть її на початку документа або збережіть у нотатках до історії, щоб потім легко знайти.

Хороша нотатка проста й конкретна. Наприклад: «Далі: кухня Дени, ранній ранок. Дена та її брат Юсуф, який повернувся без попередження. Вона хоче знати, куди поділися гроші; він хоче поснідати й не відповідати на запитання. Наприкінці вона помічає його новий годинник». Завтра ви почнете з читання нотатки, а не з роздумів, що писати.

А ще зупиніться посеред речення або посеред сцени, якщо вже знаєте, що станеться далі. Завершити речення, яке ви вже майже сформулювали, значно легше, ніж починати з нуля. Якщо ж закінчити роботу на акуратній межі розділу, наступного разу доведеться починати на холодну.

Виділіть короткий постійний час

Прив’яжіть письмо до того, що й так відбувається щодня: до першої кави, поїздки в потязі чи двадцяти хвилин після миття посуду. Постійний час позбавить вас щоденних торгів із собою про те, чи варто писати й коли саме. Саме в таких роздумах і криється чимало зволікань.

Не плануйте надто довгу сесію. Першого місяця цілком достатньо 20–30 хвилин. Увімкніть таймер, поставте собі одну ціль на цей відрізок часу, а телефон покладіть так, щоб для нього довелося встати. Якщо вам потрібен докладніший спосіб планувати робочу сесію, прочитайте статтю про те, як організувати зосереджену письменницьку сесію.

Передбачте й запасний час, наприклад обідню перерву або десять хвилин перед сном. Іноді основний час зірветься, а заздалегідь обрана запасна нагода допоможе не вигадувати план утомленими.

Повертаючись після перерви, дотримуйтеся ритуалу

Ритуал повернення — це коротка послідовність дій, якої ви дотримуєтеся щоразу, коли знову беретеся до роботи, хоч би не писали два дні чи два місяці. Він допомагає, бо замінює запитання «з чого мені взагалі почати?» готовим списком. Ось ритуал, який займає близько десяти хвилин перед письмом:

  • Не рахуйте пропущені дні й не просіть вибачення в рукопису.
  • Прочитайте останню написану сторінку, а не всю чернетку. Якщо перечитувати все, легко втягнутися в редагування.
  • Прочитайте нотатку про наступну сцену. Якщо ви її не залишили, напишіть зараз усе, що пам’ятаєте.
  • Поставте таймер на 15 хвилин і напишіть перше речення цієї сцени.
  • У перший день після перерви зупиніться, коли задзвонить таймер, навіть якщо все йде добре. Якщо зупинитися, поки ще маєте сили, другого дня буде легше.

Пробачайте собі пропущені дні, але не робіть це звичкою

Запам’ятайте просте правило: один день пропустити можна, два поспіль — ні. Один пропущений день — це просто життя. Другий — початок нової звички. Наступного дня після пропуску знизьте планку до мінімуму: від вас потрібно лише десять хвилин або 100 слів.

Не намагайтеся надолужити пропущені слова. Такі додаткові сесії створюють борг, а саме борг, що зростає, перетворює пропущений тиждень на пропущений місяць. Якщо ви заздалегідь оберете один вихідний день на тиждень, відпочинок перестане здаватися поразкою і стане частиною плану.

Тиждень одного письменника

Уявімо Tomás, учителя старших класів, який шість тижнів тому застряг на позначці 41,000 слів у своєму детективному романі. Він обирає 20-хвилинну сесію після миття посуду, мінімум у десять хвилин і вихідний у суботу.

У понеділок він не знаходить нотатки, тож пише її, а тоді працює 20 хвилин і створює 310 слів. Він зупиняється посеред речення. У вівторок читає нотатку, пише 280 слів і залишає нову нотатку. У середу в школі батьківські збори, і він зовсім без сил, тому обмежується мінімумом: десять хвилин і 120 слів. У четвер він не пише й не намагається надолужити пропущене.

У п’ятницю він дотримується правила двох днів і починає з десяти хвилин. Сцена захоплює його, він продовжує ще 25 хвилин і завершує день із 410 словами. У суботу відпочиває, залишивши лише двохвилинну нотатку на неділю. У неділю пише 30 хвилин і додає 520 слів.

За тиждень він написав 1,640 слів (310 + 280 + 120 + 410 + 520). За такого темпу решта з 39,000 слів чернетки на 80,000 слів займе близько 24 тижнів. Це повільно, але стабільно, і для книги, над якою ніяк не вдавалося зрушити з місця, це справжня зміна.

Подумайте, завдяки чому цей тиждень вдався. Йому не доводилося вирішувати, що писати, бо про це нагадувала нотатка. У нього завжди був спосіб почати, адже мінімум становив лише десять хвилин. А пропущений четвер нічого йому не коштував, бо в п’ятницю не було жодного боргу, який треба сплачувати.